Крихітна шпилька призвела до того, що у дівчини розвинулася небезпечна для життя інфекція, і лікарі були змушені ампутувати їй праву ногу нижче коліна.
Цю новину оприлюднили на сайті «dailystar»
Кірсті Стоктон стала на канцелярську шпильку ще 2018 року. Через кілька днів у неї розвинувся сепсис і її довелося терміново госпіталізувати. У процесі боротьби з небезпечною для життя інфекцією лікарі були змушені ампутувати 37-річній дівчині праву ногу нижче за коліно.
Волонтер із психічного здоров'я залишалася в лікарні до жовтня того ж року, але, повернувшись додому, виявила, що вона щосили намагається пристосуватися до свого «нового світу».
Вона сказала: «У мене була дуже низька самооцінка та впевненість у собі. Люди вирячилися на мене, бо я була тепер у цьому великому світі і була інвалідом — чого я довго не брала. Горе було найважчою частиною. Було дуже важко адаптуватись до цього нового світу. У суспільстві все ще так багато стигми та дискримінації, з якими доводиться мати справу людям з обмеженими можливостями. Навіть зараз, через чотири роки, я все ще борюся з цим. Зараз я маю стратегії, які допоможуть впоратися з цим, але стигма величезна».
Ситуація з системами оповіщення досі незадовільна: хто понесе відповідальність
Як головний поліцейський Волині Крошко "крошки" збирав під час війни
Безкоштовний відпочинок у Карпатах: українці можуть насолодитися розкішною тишею за "просто так"
"Божественная Катюша": заезда "Кухни" Кузнецова восхитила снимком с райского отдыха, Анна Кошмал оценила
Кірсті почала відчувати фантомний біль у відсутній кінцівці і щосили намагалася заснути. Спробувавши кілька різних методів подолання труднощів, вона натрапила на благодійну організацію з охорони психічного здоров'я Evolving Mindset.
Їх шеститижнева програма зосереджена на уважності, постановці цілей та стійкості.
Кірсті каже, що програма дозволила їй краще спати ночами і заохочувала здоровішу дієту, завдяки якій вона втратила вагу.
Але випробування Кірсті не закінчились. 2021 року у неї діагностували пухлину головного мозку.
Кірсті сказала: «З пухлиною мозку все відбувалося одне за одним. У мене були судоми під час ізоляції. З пухлиною впоратися було простіше, бо я вже мала інструменти. Весь цей досвід був схожий на втрату того старого способу життя, який я мала раніше — тепер мій спосіб життя зовсім інший. Звичайно, я вдячна, коли прокидаюся. Потрібно було щось настільки рішуче, щоб змусити мене зрозуміти, наскільки дороге життя. Завтра нікому не обіцяно».
Через «Розвиток мислення» Кірсті зрозуміла, що не одна бореться зі своїм психічним здоров'ям. З того часу, як Кірсті стало краще, вона намагалася віддячити іншим, які перебувають у схожій ситуації, в якій вона колись була.